Идёт война, брат убивает брата,
На землю снова льётся, льётся кровь.
Не перестанут, видно, мамы плакать,
Коль умирает милость и любовь.
И зло готово править над землёю,
Жестокости ему не занимать.
О, Боже мой, склоняюсь пред Тобою,
Тебе под силу ту войну унять.
Я пред Тобою встану на колени
И повинюсь за всех, кто виноват,
За всех, кто разжигает те поленья
И кто войне жестокой этой рад.
Скажу за них: прости... прости... помилуй...
В глаза детей испуганных взгляни
И Ангелов пошли. Своею силой
Прошу Тебя, войну останови.
Пусть будут дети жить под мирным небом
И кровь не будет литься без вины,
И на столах в избытке будет хлеба,
Исчезнут гарь и запахи войны.
Я повинюсь... Прими, Господь, молитву.
Ты знаешь всё: кто прав, кто виноват.
Ты справедлив, но милость Твоя выше,
Пусть больше не стреляет в брата брат.
Идёт война и погибают дети,
И матери от слёз уже слепы.
О, Боже мой, Ты миром на планете
Людей мятежных всё ж благослови.
Я знаю, Ты — Судья, и в гневе грозном
Касается Твой жезл людей земли.
Но всё же умоляю: если можно,
По милости войну останови.
Г. Мерзлякова
Галина Мерзлякова,
г. Киров Россия
Стихи пишу давно, вышли два сборника "Прославляю Тебя из огня" и "Подари мне, Господь, небеса" Готовится к выпуску третий.
Благодарю Господа за великую милость ко мне. e-mail автора:galya.merzlyakova.55@mail.ru
Прочитано 8852 раза. Голосов 2. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
