Господь- Ты солнышко лесное,
Ты в небе первая звезда.
И в каждом шорохе травинки
Я ощущаю вновь Тебя
Тебе подвластны солнце, ветер
Луна и звезды и моря
Вся тварь, что в мире существует
Тебе подвластна вся земля.
Ты нас создал Господь Великий
О, сколько сил Ты приложил
Что бы ни в чем мы не нуждались
Любовь, заботу к нам явил
Ты видел каждого во чреве
С тех пор ведешь нас по земле
Ты укрепляешь, наставляешь
И учишь нас любви в борьбе.
А мы, порою непослушны
Порой упрямы и горды
И поступаем, как нам нужно
Не ценим мы твои труды.
Нам хочется сейчас и много
Мы не умеем долго ждать
И думаем, что Ты обязан
Немедля на молитвы отвечать.
А Ты, в надежде на смирение
С терпением ожидаешь нас
Когда колени мы преклоним
Чтоб поддержать в унынии час.
Ка чуден Ты и как Ты дивен
И нет подобного Тебе
Я преклоняюсь, восхищаюсь
Всему тому, что есть в Тебе.
Прошу, Отец, ты помоги нам
В том, что встречаем на пути
Тот мир, любовь что даровал нам
Принять постичь и обрести.
В любое время неустанно
Хвалу и славу воздавать.
И в слабостях болезнях и страданиях
Благослови и помоги нам верой побеждать.
Мы немощны, но слово Твое верно!
И утверждает в жизни лишь одно…
С Тобою мы сильны непобедимы
Ты в нас , а мы в тебе-мы заодно!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.